оте все шо існує
а скільки часу ще мине до того як він зможе заговорити...
Правду кажучи -я не знаю...
Мине ще одне століття , інше життя, а ціль залишається з тобою... Чомусь ніколи не примушує задуматись над своїми вчинками власна совість... Гіркою може здатися нечувана радість, коли ти , не простто чекаєш, а вже знаєш, відчуваєш...Коли залишається лише один єдинний крок і бамц!!! Вистріл; просто контрольний постріл у скроню і тепла, ще зовсім свіжа кров буде обіймати холодну підлогу, де щойно стояли босоніж твої ніжки...
Напевно він бовдур...А може просто таким здається, та ще ніколи не було так, як у них- справжніх!!!
Рідко коли пройде повз тебе ще одна чергова постать і ти побачиш у ній те, що досі здавалося лише нездійсненим сном.
До самісінької глибини душі...
1.Аромат
Чомусь саме він припиняє і виводить з ладу твій мозок!!!не всі дома)))
2.Погляд
Затьмарить все шо ти бачила чула чи знала, чи взагалі-просто забудеш.....Того....Вже зчитаного до самісіньких дірочок , прощупаного до кісточок просто передбачуваного і свого!!!Це як секондхенд!!!!
3.Хода
Крок і ще один, інишй, вже не схожий на попередній....І так до пункту призначення...А моглоб бути інакше...Якось зовсім не так, завсім по-іншому завсім не так , як того хоче хтось...
4.Руки
Вони завжди були прикладом нестримного бажання ідеологічної гіпотези самоствердження, бо саме їм ти завдячуєш у цьому житті...Вони є творінням того, чого хочеш і просто того, що тільки можеш собі уявити
Хтось скаже що ти не справжній, але чого лише варте твоє особисте відобреження у дзеркалі. Воно може бути чим і ким завгодно!!!
Я тебе люблю....Знову... О-ООО ні!!!!!!!!!! ....зачекай...
Погляд відривається від землі дивним відчуттям сумління...Він прагне заговорити
Ти відчиняєш двері будинку...Але в ньому ти вбачаєш свій спокій некінченного страху, непередбачуваності і самотності...
Ти завжди будеш один.... Твій , ще зовсім новоспечений світ просто не хоче залишатися на самоті,..
Ти Відчиняш двері, але вже не будинку а свої, так ти його називаєш...І що я бачу....
Суцільні злитки невідомого і ще ніким не відкритого металу....Менделєєв заздрить)
Як хочеться бути почутим..... Кимось зрозумілим, щоб не задавали отих дурнуватих питань: чому, новіщо, шо чєсно?-Нє- це я просто так ляпнув.....Бо вони вже ніколи не зрозуміють , що я розмовляю.......
Нарешті...невже це зі мною......невже комусь захтілося мене послухати... Просто так, бо того душа бажає......
Душа.....Чинник в людському житті, критерій оцінки самоствердженя і самовдоволення нематеріальної сторони..Чого ти хочеш, я питаю....
Правда в тому, що ніколи не буде так, як того хотілося...